22.02 – вже вдруге в своєму житті саме в цю дату я відправилась в подорож завдяки програмі кредитної мобільності.

Коли я почала брати участь в конкурсі, в мене була мрія поїхати разом з моєю подругою Анею, та в перший рік в нас не вийшло, тож ми не зупиняючись йшли до своєї мети. І зрештою почули бажані слова, що ми пройшли разом конкурс і відправляємось до Стамбулу.

Ми не очікували від Стамбулу нічого особливого, адже до цього часу завдяки програмі обміну в минулому році ми об’їздили майже всю Європу. Та як же ж ми помилялись ...

Стамбул закохує в себе поступово і ти не зразу розумієш, яке це місто насправді. В перший день ми одразу поїхали в кампус університету.

В мене не було слів, я завжди мріяла пожити біля моря, а тепер досить виглянути в вікно сидячи на парі – перед тобою відкривався вид: зелені пальми та синє море.

Я полюбила в цьому місті абсолютно все: людей, культуру, їжу та традиції. В свій День народження я здійснила свою мрію – відвідала турецьке місто Каппадокію.

Нам пощастило познайомитись з професором, який допомагав нам з усіма студентськими завданнями та написанням наших магістерських дисертацій.

«Есть города, поглощающие тебя целиком. Верой, которой переполняешься, когда снимаешь с головы теплую шапку, развязываешь шарф, подставляя лицо под порывы морского ветра… Стамбул именно такой город. Привык доминировать — нейтральная позиция не для него. Если решил переехать в Стамбул, то надолго. Если Стамбул принял тебя в свои объятия, то навсегда. К нему быстро привязываешься. У него глубокие синие очи с живописным дном, где живут манерные медузы, рыбки с блуждающими серо-зелеными глазами. У него бархатистый голос — приторно-свежий, как морозный бриз зимнего Босфора, мужественно-крепкий, как турецкое кофе, манящий, как свежеиспеченная пахлава в медовом сиропе. Одним словом, Стамбул не отпускает тебя, ты не отпускаешь Стамбул. Может, просто люди быстро привыкают к хорошему?...» [Эльчин Сафарли "Сладкая соль Босфора"] – ці слова передають все, що я відчувала три місяці, навчаючись в цьому місті.

Ще навчаюсь в Польщі я зрозуміла, що найголовніше, що ми отримуємо з подорожей – це люди. В Стамбулі я познайомилась зі студентами зі всього світу і вони навчили мене новому. Дякую тобі, КПІ ім. Ігоря Сікорського, що даєш можливість розширювати свій світогляд та навчаючись відкривати світ.

Тож, всім рекомендую обирати цей університет для проходження кредитної мобільності, і ви назавжди запам’ятаєте: повітря пронизане запахом каштанів та кукурудзи, свіжого семіту з кунжутом та пахлави... Крихітні епізоди студентської стрічки життя запам'ятаються назавжди. Все до дрібниць.