Скажу чесно, що бажання поїхати навчатися за кордон було давньою причиною моїх зітхань перед сном. Як же мені хотілося порівняти закордонні системи навчання із нашою, серйозно попрактикувати англійську, дізнатися, як же ставляться до студентів в європейських університетах. Та й просто пожити в іншій країні, познайомитися з культурою, побутом, кухнею іншого народу – розкіш, яку може дозволити далеко не кожен український студент. Але я не насмілювалася мріяти про це чомусь серйозно не вважаючи себе достатньо розумною, мовно компетентною та взагалі гідною представляти свій університет закордоном. Я навчаюся в групі, де переважають дівчата – розумні і дуже амбіційні. І от саме приклад моїх одногрупниць, які вже взяли участь в програмі, і, які тільки брали участь у конкурсі, підштовхнув мене теж подати документи. Конкурс закінчився, я не пройшла куди найбільше сподівалася – в Жешувську політехніку (Польща), але попала в резерв до Університету Салерно (Італія). Зрозуміло, що серйозно думати я про те не стала. Яким же приємним сюрпризом був дзвінок в кінці січня з відділу академічної мобільності, що у мене все ж таки є шанс поїхати! Не роздумуючи я погодилася.

Було безліч складнощів – оформлення за 2 тижні всіх необхідних документів в КПІ ім. Ігоря Сікорського, відсутність заощаджень для проживання в Італії на перший місяць, невчасно відкрита віза. Але все виявилося посильним і вартим ризику, адже зараз в скриньці моїх пригод 5 місяців навчання в передовому європейському університеті.

Отже розкажу про це детальніше.

Навчання

Тільки ти сходиш з автобусу в кампусі (який до речі знаходиться за містом), ти відразу відчуваєш, що цей університет створений для студентів – чиста доглянута територія (хоча як я помітила італійські студенти не відзначаються особливою повагою до цього ), всюди лавочки, фонтанчики з питною водою, в корпусах багато воркспейсів і взагалі лекційні аудиторії ніхто не закриває (якщо вона вільна, студенти можуть вільно там чекати наступну пару, готуватися чи просто перекусити), всюди безкоштовний вай-фай, розетки.

Правда англійська, як мова навчання, в них там не дуже популярна. Тому довелося шукати викладачів, які могли б забезпечити англомовними навчальними матеріалами і приймати екзамени англійською. Викладачі всі спілкуються зі студентами електронною поштою, мають конкретні години прийому. Є також дві великі сучасні бібліотеки, де студенти готуються до занять. Одна з них – це аж сім поверхів робочих місць, але вона настільки популярна, що потрібно заздалегідь резервувати собі стіл.

Варто також відзначити університетську їдальню, де студенти і працівники університету можуть за помірну ціну смачно і поживно поїсти.

Ми, Еразмус-студенти, навчалися із превеликим задоволенням. Адже стипендія дозволяла повністю зосередитися на навчанні, не відволікаючись на якісь підробітки (що на жаль дуже поширено в Україні).

Відпочинок

Також своїм обов’язком я відчувала відвідати відомі на весь світ туристичні місця. Студентські організації організовували поїздки на о.Капрі, в м.Помпеї, а також різні вечірки. Разом з іншими студентами я відвідала Неаполь, Рим, Узбережжя Амалфі, Сорренто. 

Також з студентами з інших країн ми часто організовували посиденьки із настільними іграми, готували вечері із національними стравами чи просто гуляли ввечері біля моря безкінечно розмовляючи і поїдаючи морозиво.

Нові знайомства

Ще одним цінним здобутком для мене стали нові знайомства – це й італійська сім’я, в квартирі якої я мешкала, і одногрупники, які мені допомагали із навчанням, й інші Еразмус-студенти (із більшістю я продовжую спілкуватися досі). 

Отож, якщо ти хочеш стати сильнішим, сміливішим, більш терплячим – подавай документи на конкурс! Ти не пожалкуєш!