За програмою академічної мобільності КПІ ім. Ігоря Сікорського з вересня 2017 р. до лютого 2018 р. я навчалась у Вищій школі м. Нант у Франції.

Метою обміну було як ознайомлення з країною, її традиціями та побутом, так і сприйняття нового оточення в плані інших людей, викладачів і студентів, а також спроба вчитися за іншими методами, програмами і, звичайно, іноземною мовою.

Найприємнішим було те, що у Вищій школі була можливість дійсно буквально слухати лекцію, а не записувати конспект. У кожній аудиторії був проектор, за допомогою якого лекція була презентацією з коментарями і поясненнями викладача. Насправді вважаю це розумним використанням часу, тому що пояснення і запам’ятовування навчального матеріалу відбувається безпосередньо в аудиторії, а не після перечитування переписаного конспекту.

Після лекції презентації можна було знайти на пошті, посилання на яку видавалось ще до початку семестру.
У Школі було безліч комп’ютерних класів, які були постійно відчинені.

Особливо цікавим було спілкування з іноземцями. Я дізналась багато цікавих речей як від них самих, так і просто спостерігаючи за ними.

Звичайно, не можна забувати про те, що англійська на французький манер здається далеко не такою простою, як можна було б подумати. Деякі літери вони просто не промовляють, тому спочатку було важко розуміти навіть деякі відомі на 100% терміни.

Жила я в гуртожитку, який знаходився в 30-40 хвилинах від Школи, тому вставати на першу пару було дуже тяжко (ах, да, там пари починались о 8 00).
Але умови проживання були варті того!

По-перше, кімната на 1 людину, по-друге, все компактно, просто і зручно. Душ і туалет персональні, на кухню пройтись – пару кроків.
Все чисте, нове і при цьому – заселившись в кімнату, я отримала лист з переліком всього, що знаходилось в апартаментах, і усе, що не відповідало належному стану – відремонтувалось робітниками гуртожитку на наступний же день.

А чого варте поселення в гуртожиток!
Скинула скани їм на електронну пошту, потім приїхала – забрала ключ і все – живи і насолоджуйся – ніяких черг до коменди та перетирання нервів через купу непотрібних папірців.
Звичайно, були і мінуси, але вони були скоріше відображенням того, що до деяких речей я просто не звикла – магазини по вихідних не працюють, чекати іменну банківську карту треба було 3 місяці, OFFI, деякі звички корінних жителів.

Але найголовнішим розчаруванням було лише те, що КПІ ім. Ігоря Сікорського скоротило навчання другого семестру на місяць і мені довелось пробути там не рік, а лише семестр.
Дякую велике усім, хто допомагав мені з оформленням документів і за корисну інформацію щодо мобільності. Сподіваюсь, що в мене буде ще можливість побувати в інших місцях завдяки програмам обміну.

Поради тим, хто поїде туди ж наступного і подальших років:
- беріть з собою поменше теплого одягу, порівняно з Україною там дуже тепло;
- усі електронні листи надсилайте до 15 00, зазвичай пізніше вони не читають;
- якщо у вас є якісь питання – не соромтесь задавати їх поштою, тоді буде менше неприємностей, до того ж, вам обов’язково допоможуть;
- побільше сканів і копій усіх документів, які маєте – Франція – бюрократична країна;
- починайте збір документів як можна раніше – з тої самої причини;
- плануєте їхати – замовте переклади документів, які маєте – це в них обов’язкова процедура (а ще – апостиль свідоцтва про народження, я про існування такого документа дізналась лише при отриманні візи);
- скачайте на телефон перекладач – багато французів не розуміють англійської – в критичній ситуації він вам знадобиться;
- не говоріть з французами про їх бюрократію=) як показує практика, вони цього не люблять.